Саме такою була реакція на мою скаргу до українського Омбудсмена щодо неодноразових порушень директором Департаменту соцполітики КМДА Юрієм Крикуновим права на публічну інформацію. Повідомлення про це мені надійшло електронною поштою 27 липня.

А все почалося в далекому післяноворічному січні 2017 року, коли я вирішила поцікавитися виконанням окремих положень міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2016 – 2018 роки, затвердженої рішенням Київміськради від 03.03.2016р. № 116/116 (надалі — Програма). Адже її відповідальним виконавцем став Департамент соцполітики КМДА на чолі зі скандально відомим Юрієм Крикуновим, «цікаві» методи захисту соціально вразливих киян якого вже висвітлювали ЗМІ.

Зокрема, мені не вдалося знайти в публічному доступі порядку компенсації учасникам АТО та членам сімей Героїв Небесної Сотні витрат на лікування та протезування, затвердження якого передбачено Програмою. Не знайшла я також деталізованого звіту про те, скільки людей отримали таку компенсацію, хто саме, на підставі яких документів і в якому розмірі. Цікавили мене аналогічні дані і в частині забезпечення киян технічними засобами реабілітації, в тому числі дітей — ортезами, а жінок після мастектомії — протезами молочних залоз. Відповідно ж до ч.5 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі — Закон про публічну інформацію) такі відомості, включаючи прізвища, імена та по батькові одержувачів компенсації з бюджету, не можуть бути приховані. Це зроблено, аби не допустити привласнення чиновниками бюджетних коштів під прикриттям виконання ними програм для анонімних осіб.

Тому 22 січня я надіслала до КМДА запит на зазначену інформацію, який уже наступного дня було передано до Департаменту соцполітики. Про це мені повідомила начальник відділу забезпечення доступу до публічної інформації Управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації КМДА Олександра Щербина.

Відповідь пана Крикунова на отриманий запит виявилася досить об’ємною, — на п’яти сторінках, не враховуючи додатків, — і, на перший погляд, видалася вичерпною. Так, разом з листом, датованим 27 січня, тобто в межах п’яти робочих днів згідно з ч.1 ст.20 Закону про публічну інформацію, мені було надіслано:

- Порядок компенсації витрат на стаціонарне лікування та відшкодування коштів на складне протезування киянам — учасникам антитерористичної операції, затверджений рішенням Київміськради від 9 жовтня 2014 року № 271/271 (надалі — Порядок компенсації);

- Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації киян-інвалідів та осіб з обмеженими фізичними можливостями, затверджений, Рішенням Київміськради від 2 липня 2015 року № 653/1517 (зі змінами).

Однак, повідомивши мені сухі цифри щодо виконання Програми, Юрій Крикунов категорично відмовився надати перелік осіб, яким буде компенсовано з міського бюджету вартість лікування та протезування. При цьому він прикрився нормами Закону України «Про інформацію» і рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012р. №2-рп/2012, згідно з якими заборонено збирати інформацію про фізичну особу, в тому числі дані про стан її здоров’я, без дозволу такої особи. Проте дане посилання є неправильним, оскільки я не запитувала про групу інвалідності кожного киянина, який звернувся по компенсацію з бюджету за Програмою, чи діагноз, з яким він перебував у стаціонарі. Тому відмова у наданні мені інформації в цій частині є незаконною.

Крім цього я запитувала КМДА і Департамент соцполітики іншу інформацію.  Стосувалась вона Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, урочисто відкритого 27 грудня 2016 року на вул. О. Теліги, 37-Г, у Києві (надалі — Дитячий центр). Про нього я вже писала у публікаціях «Центр соцреабілітації дітей-інвалідів: чергова афера Юрія Крикунова», «Відкритого Кличком Центру соцреабілітації дітей-інвалідів... не існує» та ін. Саме у процесі вивчення його долі виявилося декілька прогалин і нестиковок. Зокрема: реєстрація за цією адресою реабілітаційного центру з іншою назвою; відсутність у його будівлі центру соціального обслуговування пенсіонерів, для розміщення якого і реконструювали колишній дитячий садок; недопущення на територію Дитячого центру діток без інвалідності та мам з дитячими візочками, хоча це є публічним місцем, облаштованим за кошти міського бюджету.

Тому 25 січня я надіслала на електронні адреси КМДА і Департаменту соцполітики однакові запити. У них містилося прохання надати мені інформацію про те, коли і за якими документами було зареєстровано Дитячий центр, та кому належить будівля на вул. О. Теліги, 37-Г.

А 10 травня я запитала Департамент соцполітики, чому за зазначеною адресою немає центру для пенсіонерів, і, якщо він там таки буде, то коли саме. Також витребувала копії положень як Дитячого центру, зареєстрованого за згаданою адресою, так і фактично розташованого там (на випадок, якщо це різні заклади). Однак цього разу запит було направлено мною через портал Доступ до правди.

Всі три запити осіли у відомстві пана Крикунова. Про передачу туди запиту, адресованого КМДА, мені повідомила Олександра Щербина листом від 26 січня. Лист до самого Департаменту соцполітики я надсилала на адресу електронної пошти dsp_dsp@kievcity.gov.ua, зазначену на бланку цієї структури. Автоматичного повідомлення про неможливість доставки електронного листа на дану адресу мені не надходило. А згідно з даними порталу Доступ до правди мій запит від 10 травня був доставлений адресату того ж дня, за 24 хвилини.

Однак на жодне з цих звернень Юрій Крикунов, як очільник Департаменту соцполітики, так і не відреагував.

У ст. 17 Закону про публічну інформацію передбачено, що парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до публічної інформації здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Тому я і направила скаргу Валерії Лутковській 10 липня, в якій виклала історію приховування скандальним столичним чиновником, якому доручено захищати соціально вразливих киян, інформації щодо використання ним виділених на це бюджетних коштів і комунального майна. Попросила відкрити провадження та зобов’язати Юрія Крикунова надати мені запитані відомості.

Провадження Омбудсмен відкрила.

Побачимо, чи виявить вона порушення мого права. Якщо ж виявить, то чи послухає її вказівок посадовець.

До слова, подати скарг до Омбудсмена може кожний, ознайомившись з вимогами щодо її оформлення на сайті Уповноваженого.